Кокаин FishScale Красновишерск

Отже, страшний наркоман, я, вирішив віддатися всій справі цього світу - натуральному кокаїну. Все почалось тим, що колега із роботи розповів мені про закладки, де можна придбати якісну річ. Біла кристалічна речовина, про яку всі так багато говорять - це була моя наступна мета.

Одного сонячного дня я знайшов контакт на пацана, який займався розподілом закладок. Він вже зарання знаходився в стані плющиту, а я йому тільки допоміг. Він вивів мене на притон, де ми домовились про угоду. Мене перетинало від хвилювання, проте я був рішучим - кокаїн мав стати моїм відрою щастя.

Зустрічалися ми в темному переулочку, серед шумного міського таракана. Я знав, що ризикую, але дурний горішок як завжди перемагав у раціональному мисленні. Я видивлявся на всі боки, стараючись не привертати зайву увагу, коли раптом, я побачив його - мого нового дилера. Він був не старший за 20 років, з кепкою на голові і шортах, які здавались мені незручними в цій погожій погоді.

Потиснувши один одному руки, ми швидко здійснили обмін - кеш проти пакетика з тим дивовижним білим порошком. Мені не хватало слів, аби описати своє щастя. Я вже думав, що кокаїн - це просто міф, але тепер я мав його в своїх руках.

Повернувшись додому, я вирішив не марнувати часу і заліз в онлайн-пошук, щоб знайти виставку картин у нашому місті. Шукаючи, я натрапив на подію, яка мене зацікавила - виставка сучасного мистецтва з усіх куточків світу. Я ось так подумав: чому б не залізти на цю виставку на плющиті, щоб отримати незабутні враження?

Вечір наближався, і я вже підготувався до свого заходу. Позбувшись всіх речей, що могли сповідати мої таємниці, я направився до центру, де проходила виставка. Вхід на неї виявився крутим - маса художників, фотографів та модних пацанів і сучок. Там швальні шматки мистецтва були представлені на публічний огляд, я любив кожен миттєвість у цьому помешканні.

Зашовши у зал, я повний заглибився у справу. Мої очі впилися на одну картину, яка змусила мене затриматися. Фарби на полотні гріли мою душу і розсіяли тінь наркотичного опьяніння. Я все випивав кожен крок митця, він був такий гений! Він зміг передати неймовірні почуття через холодний фарби, і це плющило мене до глузду.

На виставці царила особлива атмосфера, наповнена розумом і смаком. Я був самим центром уваги, бо шевелився як під впливом кокаїну. Усі розмови про мистецтво, стилі та тенденції були шаленими наркоманськими запасами, які впивалися партіями дагги. Ми просто залізли на хвилю таланту і чарування.

Минув тривалий час, але я все ще перебував у своєму кокаїновому екстазі. Мій розум заповнився дивовижними образами, що залишилися в моїй пам'яті назавжди. Було два слова, які описували мої враження - зашло і шмалить! Виставка показала мені світ, про який я давно мріяв, де кожен фарбує свої мрії на полотні життя.

Мой дилер і видал мені найкращу закладку в моєму житті. Вона відкрила для мене нові горизонти, де культура, мистецтво і наркотики переплітаються в одному танці. Брешу, який наркоман хотів би кутити? А я вже не міг припинити. На виході з виставки, я зустрів свого кума - бідолашного лоха, який повірив в ту ж свиню, що й я. Він також вдався на цю виставку і не знав, що його вже чекає. Я розповів йому про свої враження та показав йому свої закладки - виявився він не менш здивований.

Ми з ним втратили рахунок годинам, що стояли біля виставки. Задоволений своїм вечором, ми вирішили закінчити його вже на природі. Друзі, дізнайтесь на свою свою шию - кутити з наркоманом на вулиці під яскравою зірками неймовірний досвід!

Так закінчився мій день, повний пригод і вражень. Я купив закладки і відвідав виставку, але, поки що, моє життя затоплене натуральними ейфоріями і бездумними кутками. Хочете підсумувати все це свято? Це я запрошую вас в світ майбутніх переживань!

Братаны, только что закончил занять денежки у мамы и вырулил за ситухой в темное переулочко. Задачка была - раздобыть закладки на тот самый трип, на котором хлопцы говорят, словно воздушные шары в голове лопаются. Не так-то просто найти ширяльщика с хорошим товаром, но я был настроен на успех.

Иду себе, бродя по улицам поближе к подземке, пока не вижу озорного товарища, несущегося мимо меня. Менталитетом чувствую, что это он - наш спайсик-продавец. Не спрашивая взаимностей, подходит ко мне и говорит: "Чё, брат, вмерз, да? Пробей мне гирик на 500 горт." Я знаю, что это чувак знает толк в качественном героине, так что не думая, тащу свои деньги из кармана и отдаю ему сказочное количество зеленых.

Он мне вручает конвертик и смеется: "Будешь летать. Сам посмотрю, как ты поплывешь с этим ЛСД. И кстати, слышал, у нас тут в районе фехтование на вторник устраивают. Приходи, расскажешь, как пивные бутылки вместо мечей использовал. Кайфово будет!"

Ну и я отплываю, как будто на дельфине, улыбаясь до ушей. Захожу в свою лачугу, принимаю дозу гирика и, распаковывая конвертик, вижу непропорциональные красоте дагги. Чувствую, что попаду в самые высокие сферы нirvanы, какая-то легкость и свет внутри меня.

Оглядев комнату, вижу пустые полторашки из-под пива, идеальные инструменты для моего предстоящего фехтования. Хоть и не был виртуозом мечей, думаю, что после плавания на гирике, все могу. Вспоминаю, как на видосике этот ширяльщик круги вокруг себя резал. Я был решен - попытаюсь, пока все еще плаваю.

Подошел к окну, открыл его, чтобы впустить свежего воздуха, и разложил пустышки на полу, как будто это воображаемый ринг. По комнате запахло марихуаной, альтернативная реальность стала пронизывать мое существо. Этот трип был началом безумной экспериментальной истории.

Клацнул пальцами, и как только звук затих, я начал танцевать с пустышками, словно они были настоящими мечами. Мои движения были плавными и элегантными, словно я танцевал с фантомами. Через каждую засветку комнаты видел яркие краски, вытягивающиеся в неопределенном пространстве. Это был танец на грани реальности и сумасшествия.

Чем дольше я танцевал, тем сильнее казалось, что пустышки оживали и танцевали со мной. Я бился с ними, проводя удары и уклонения. Нет, это было не фехтование, а битва за свое дурманное существо. Волны психоделии пронизывали каждую клеточку моего тела.

Постепенно мое тело начало уставать, но я не останавливался. Меня переполняла сила, которую я никогда раньше не ощущал. Усталость и боль были отброшены в сторону, а фехтование и удовольствие стали моей вселенной. Было прекрасно чувствовать каждый удар, каждое движение, словно на грани безумия и нирваны одновременно.

Время прошло невероятно быстро, и я понял, что все это был лишь иллюзия наркотического опьянения. Отключив окно, я улегся на пол, прикуривая оставшуюся болотную даггу. Смеясь над своим безумием, понимал, что такие штуки не повторяются каждый день. Это был мой личный маленький трип, который сжег внутренние границы и открыл новые миры творчества. Теперь я знал, что в грани безумия, как и в узоре закладки, можно найти красоту и глубину.